наклепник

наклепник
-а, ч.
Той, хто поширює наклеп на кого-, що-небудь.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Нужна курсовая?

Смотреть что такое "наклепник" в других словарях:

  • наклепник — (той, хто створює / поширює наклеп), оббріхувач; обмовник (той, хто створює / поширює несправедливі звинувачення); інсинуатор (той, хто вдається до інсинуації); пасквілянт (про автора твору наклепницького характеру) …   Словник синонімів української мови

  • наклепник — іменник чоловічого роду, істота …   Орфографічний словник української мови

  • щекун — наклепник …   Зведений словник застарілих та маловживаних слів

  • кламця — наклепник, брехун …   Зведений словник застарілих та маловживаних слів

  • ляпа — наклепник, говорить противне, грубіян …   Лемківський Словничок

  • інсинуатор — а, ч., книжн. Той, хто поширює злісні вигадки, наклепи; наклепник …   Український тлумачний словник

  • кляузник — а, ч., розм. Те саме, що наклепник …   Український тлумачний словник

  • наклепниця — і. Жін. до наклепник …   Український тлумачний словник

  • обмівний — а/, е/, діал. Наклепник …   Український тлумачний словник

  • обмівник — а/, ч., діал. Наклепник …   Український тлумачний словник


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»